ДАНІЛОВ Віталій Іванович
Видатний фізик, професор, академік АН УРСР, лауреат Державної премії СРСР. Народився 10 квітня 1902 р. в с. Жовте (тепер - Луганської обл.) у родині вчителя. Після отримання середньої освіти у катеринославській гімназії працював учителем та директором сільської школи. У 1923 р поступив на фізико-математичний факультет Дніпропе-тровського інституту народної освіти, після закінчення якого у 1926 по 1930 рр. працював асистентом на кафедрі фізики Дніпропетровського гірничого інституту. Приймав активну участь у роботі дослідницької групи фізико-хіміко-математичного інституту під керівництвом А. Е. Малиновського, був одним з перших його аспірантів в Українському НДІ фізичної хімії. З 1930 по 1935 рр. - завідувач кафедри фізики Дніпропетровського хіміко-технологічного інституту (якій був створений на базі ДГІ).
У 1931 р. брав активну участь у створенні Дніпропетровського фізико-технічного інституту, де заснував лабораторію кристалізації, яку очолював до 1944 року: у Дніпропетровську, в евакуації - у Магнітогорську, у Москві (після переведення туди ДФТІ та перетворення його на Інститут матеріалознавства та фізики металів ЦНДІЧМ).
З 1933 р. був завідуючим кафедри експериментальної фізики ДДУ. В 1934 р. отримав звання професора. В 1936 році організував нову кафедру молекулярної фізики, яку і очолював до 1941 р. З 1935 по 1941 рр. керував лабораторією молекулярної фізики ДДУ. Був деканом фізико-математичного факультету (1937-1938 рр.).
У 1940 р. у фізичному інституті АН УРСР ім. П.Н.Лебедєва захистив докторську дисертацію. Був нагороджений грамотою Наркомпросу України.
У роки війни в евакуації керував фізичними дослідженнями оборонного призначення. З 1946 р. керував відділом кристалізації Лабораторії металофізики АН УРСР, в 1951-1954 рр. - директор Лабораторії металофізики АН УРСР, (що перетворена у Інститут металофізики АН УРСР). В 1945 р. його обрано членом-кореспондентом АН УРСР, з 1951 р. - академік, дійсний член АН УРСР
В.І.Данилову належить більше ста друкованих праць, у тому числі монографії та підручники. Всесвітньо відома його книга "Рассеяние рентгеновских лучей в жидкостях" (1935). Протягом багатьох років він був науковим керівником і наставником науковців фізичного факультету ДДУ. Помер 19 березня 1954 р. у Києві.
Віталій Іванович Данілов є фундатором нового напряму світової науки - рентгенографії рідини (рентгенографічні дослідження атомної структури рідинних металів) та засновником вітчизняної наукової школи фізиків з напрямів рентгенографії рідини та фізичної теорії кристалізації. В.І.Данілов з'ясував суть явища зародження центрів кристалізації та впливу різноманітних факторів на цей процес, відкрив явища активації та деактивації домішку, які обумовлюють кінетику кристалізації. Він сформулював теорію рідин, зокрема металів і сплавів у рідинному стані, розробив ряд методик дослідження їх атомної та молекулярної структури. Сформулював критерій спонтанної кристалізації, і побудував класифікацію рідин за їх схильностю до переохолодження.
Понад 30 науковців захистили під його керівництвом кандидатські та докторські дисертації. Багато з них керували та керують кафедрами ВНЗ та лабораторіями у різних НДІ колишнього СРСР та успішно продовжують наукові традиції свого вчителя.
Нагороджений орденом Червоної Зірки за результатами роботи по покращенню властивостей бойових сталей. Нагороджений медаллю "За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр." В 1950 р. йому присуджена Сталінська премія за роботи в області кристалізації рідини. У 1952 р. нагороджений орденом Трудового Чорвоного Прапора.